Свиня українська біла степова

Фото, опис української білої степової породи свині, характеристика для домашнього розведення і утримання.

Фото, опис української білої степової породи свині, характеристика для домашнього розведення і утримання.

Свині української степової білої різновиди за власними характеристиками продуктивності, відносяться до м’ясо-сального або Всесвітнього напрямку. Як відомо, території південної України, де найбільш поширені свині, досить посушливі, але такі умови місцевості відмінно підходять для різновиду. Також відомо, що вихованці мають високий рівень резистентності, можуть швидко адаптуватися і акліматизуватися. Представники цієї породи не потребують особливих умов утримання. Також свині мають властивість швидко засвоювати будь-які корми, навіть ті, які містять мінімальну кількість поживних речовин. Якщо порівнювати цю різновид з представниками чистокровних великих білих свиней, то українські степові білі грубіші і значно перевершують в проживанні на посушливих територіях південної України, що є досить великим розходженням.

Спочатку, перед тим, як розводити представлену різновид, була створена особлива мета. Від нової породи був потрібний високий рівень пристосованості до перебування на посушливих територіях. Тому що степові області України досить сприятливі для подальших розведень свиней, володіє прекрасними умовами для розвитку свинарства, але, на жаль, не було таких свиней, які змогли б добре пристосовуватися і відчувати себе в даних областях. У таких регіонах проводилося безліч дослідів. Місцеві свинарі кожен раз намагалися якось розвивати свинарство, але, які б закордонні культурні різновиди не завозили на сухі території, вихованці не могли адаптуватися і пристосуватися, а місцеві різновиди були пізньостиглими, а це досить невигідний недолік.

Зоотехнік за фахом, Михайло Федорович Іванов, поставив перед виведенням різновиди певні характеристики, якими повинна володіти майбутні представники. До цільових характеристикам ставилися: високий рівень витривалості і продуктивності, а основна відмінність було в можливості швидко пристосовуватися до південних умов України. Основне завдання адаптації, в кінцевих підсумки, повинна була не поступатися можливостям адаптуватися місцевим свиням.

Відомо, що за допомогою відтворювального схрещування можна домогтися бажаного кінцевого результату, тільки процес триває досить довго, чого не скажеш про те, як відбувалося відродження української степової білої різновиди. Для того щоб вивести представлену породу знадобилося всього вісім років (з 1926 до 1934 року). Спочатку поставлена мета відбулася за допомогою методу відтворювального схрещування свиноматок, що мешкали на місцевих територіях і кнурів білої великої різновиди.

Успішно виведена український різновид має високі продуктивними якостями. Так, дорослий представник чоловічої статі має живою вагою 330-350 кг (найвищий результат ваговій категорії кнурів становить 423 кг). У свою чергу, зріла представниця жіночої статі, важить приблизно 225-260 кг (рекордсменка має 368 кг живої маси). Довжина тулуба кнурів становить в середньому 175-190 см (максимальна довжина 215 см), а корпус свиноматок в довжину – 160-170 (максимальна довжина тулуба становить 186 см). Одним з переваг різновиди є високий рівень відтворювальної здатності у чоловічих особин, а також багатоплідність у жіночих. Практика показала, що за один опорос мама-свині дарує життя від дванадцяти до двадцяти поросятам, що зустрічається вкрай рідко. Молочність свиноматки, що правда, не відповідає кількості новонароджених, всього 55-65 кг (рідко зустрічається вища число молочності).

Творець представленої різновиди – Іванов М.Ф., після успішних результатів створеної породи, створив певну методику, що до сих пір високо цінується серед породоутворення нашої країни. Значною мірою, методи зоотехніка стали успішними починаннями в виробництвах. Тобто, існують певні правила виведення свиней, що сприяють в результатах тих чи інших характеристик. Отже, розглянемо відому методику.

По-перше, для того, щоб накопичити достатню чисельність поголів’я помісних молодих представників і примножити їх, необхідно здійснювати наступні дії:

  1. Схрестити, за допомогою методу відтворювального схрещування, кращих представниць свиноматок з помісей першого покоління з виробниками культурного різновиди.
  2. З них ретельно відбирати найкращих представників, які відповідають поставленій меті. Строго бракувати тих вихованців, що не відповідають всім необхідним вимогам.
  3. Схрестити початковим методом відібраних тварин з місцевими свиноматками.

    По-друге, необхідно закріпити спадковість помісних свинячих представників другого покоління. Для цього вихованці повинні продукувати нове покоління в певних рамках спорідненого спаровування або «в собі». На новому етапі повинні брати участь тільки найкращі вихованці, а нові генерації різновиду обов’язково піддаються суворої бракування.По-третє, створені не родинні групи потрібно вдосконалити за допомогою кращих кнурів, що були народжені в чистопородному розведенні.

    По-четверте, обов’язково провести цілеспрямований підбір для того, щоб закріпити вже отримані результати і закріпити існуючі якості.

    По-п’яте, вирощувати нове молоде покоління потрібно на повноцінних територіях тієї зони, для якої була спочатку виведена різновид.

    Основоположником українських степових білих свиней став чоловічий представник по імені Асканий І. Твір вихованця сталося з допомогою схрещування помісної свиноматки під номером 230 і кнура, якого називали Самсон 15. Отриманий в кінцевих результатах вихованець мав досить масивної і розвиненою конституцією. Тулуб представника досягало 186 см, обхват грудної клітки за лопатки областю – 173 см, жива маса становила 375 кг. Всі якості кнура були досить хороші, тому в другому поколінні підбиралось виключно за подібним характеристикам. Для того щоб не траплялося внутрішніх породних спарювань надалі, що могли зіпсувати високу продуктивність різновиди, Іванов М. Ф. розробив внутрішньопорідні різноманітності ліній маточних родин. Таким чином, кнурів одного сімейства спарювали зі свиноматками іншого сімейства. Але, основним правилом подібного схрещування були бажані характеристики майбутнього потомства.

    За період створення української степової білої різновиди, зоотехнік вивів три окремих лінії чоловічих представників і близько десяти новоспечених типів жіночих представниць. Саме такі ці вихованці послужили фундаментом для процесу апробації нового різновиду. Оскільки, в 1935 році відомий вчений-тваринник помер, а робота по удосконаленню представників даного різновиду потребувала подальшому прогресуванні, за справу взявся «Український науково-дослідний інститут тваринництва степових районів імені Михайла Федоровича Іванова». При інституті, вищезгаданий породу розвивали, виводили нові і раніше закладені якості, лінії різноманітних сімейств і розробляли план подальших удосконалень вихованців. Головним керівником над проектом був радянський дослідник “ВАСГНІЛ” – Леонід Кіндратович гребеня.

    Ново-виведені представники української степової білої різновиди, за допомогою екстер’єрних характеристик, істотно відрізняється від різноманітності великих білих свиней. Отже, вихованці мають схожі зовнішніми даними: масивний тулуб; потужна кісткова система; пряма і масивна область спини; опукла велика грудна клітка і черевна частина; добре розвинені окости; середніх розмірів потужні ноги; голова невелика; трохи вигнутий профіль; на головній частині акуратно розміщені більше вуха, що сильно звисають на очі. Шкіра у свиней досить еластична і щільна. На шкірної прошарку рясно вкрита щетиною вся область тулуба. Щетинки середньої довжини, досить-таки густі, жорсткі. Представникам української степової білої породи властива переважно світла кремова або біла масть.

    Рівень формування і продуктивних даних різновиди фактично не поступається рівню великих білих вихованців. В середньому дорослий представник кнурів має вагу від 300 до 350 кг, а представниця свиноматок – 200-240 кг.

    Свиноматки відрізняються багатоплідністю, відомо, що кількість малюків у опоросі становить приблизно 10-13 поросят. Молочність досягає 60-90 кг. Державні дослідження різновиди показали, що при материнському відгодівлі, середній приріст живої ваги у малюка коливаються від 700 до 800 грам, а необхідну кількість корму на один кілограм приросту – 3,5-4,5 кормових одиниць. Вже у віці 180 днів (6 місяців) поросят підростають самостійними і досягають сто-кілограмову вагу.

    У процесах дослідження взяли участь вихованці, що розлучалися на територіях племінного заводу за назвою «Сиваський», де відбувалося контрольне відгодовування в період 1969-1971 роках. Результати показали, що молодняк мав живою масою близько ста кілограмів вже в двомісячному віці. В середньому, за одну добу поросята набирали приблизно 700 грам живої ваги, а витрата на один кілограм приросту становив 4,5 кормових одиниць. М’ясна продуктивність представленої різновиди була однією з найвищих. Окружність області м’язового вічка становить приблизно 28,5-29,5 см, ширина шпику – 2,5-3,0 см. За час розведення часто зустрічалися кнури, які володіли ще більш високими показниками, ніж середньостатистичними. Наприклад, далекі нащадки представника кнурів, якого називали Мирний 707, володіли середньодобовим приростом за весь інтервал відгодовування в районах 750 грам, при цьому витрата кормових сумішей на приріст одного кілограма не перевищував 3,5-3,8 кормових одиниць, а в піврічному віці вихованці важили близько ста кілограм.

    Деякі з представників важать більше 400 кг. Наприклад, чоловічий представник по кличці Боєць 899, у віці приблизно два з половиною роки, мав живою масою 415 кг, а розміри тулуба становили 190 см в довжину, і 182 см – в обхваті грудної клітини.

    Жіноча представниці даного різновиду, яку звали Культура 460, мала 285 кг живої ваги, при довжині корпусу 172 см. Максимальна зафіксована плодючість свиноматки – 12 малюків за опорос, а молочність становила 76 кг.

    Представлена різновид українських степових білих вихованців користується досить високою популярністю в певних колах змісту. Тварин використовують для продуктивного господарського розведення, промислових процесів схрещування. Саме цей різновид стала основою для виведення нового типу українських різновидів – української степової рябої, винаходом якої займався вчений тваринництва Леонід Кіндратович Гребінь.

    Представлене різноманітність свиней потребує подальших удосконалень м’ясних якостей, а також поліпшення інтенсивності скороспілості свиней.

Напишіть відгук

Войти с помощью: