Важливим етапом облаштування нової свердловини на воду для індивідуального використання є опускання змонтованого і надійно з’єднаного насосного обладнання по обсадній трубі безпосередньо до водоносного горизонту. Сам насос має бути надійно з’єднаний з водонапірною трубою, по якій потім вода подаватиметься на поверхню (до будинку, теплиці чи іншого господарського об’єкта на ділянці), але додатково система страхується спеціальним тросом, який фіксується на насосі (у верхній частині) і протягується вздовж труби на поверхню.
Щоб конструкція не заплутувалася і тим самим не порушувала роботу всієї системи, майстри, які проводять якісне буріння свердловин на воду, рекомендують з’єднувати трубу і трос спеціальними стяжками кожні 50 см. Він буває з різного матеріалу і відрізняється за технічними характеристиками, тому важливо завчасно визначитися щодо експлуатаційних вимог, яким він має відповідати.
Найпоширеніші види тросів для свердловин на воду
Основне завдання троса в облаштуванні свердловин – уникнення обриву системи водопостачання за умови настання різних форс-мажорів, наприклад, коли насос перестав качати воду і його потрібно підняти на поверхню, аби перевірити справність, або ж є підозри щодо порушення цілісності обсадних труб і необхідно перевірити всю конструкцію. Саме тому обраний варіант має бути надійною страховкою.
В роботі зі свердловинами майстри пропонують обирати між трьома типами тросів:
- нейлоновим (капроновим), який є найдоступнішим і максимально простим у застосуванні, може входити до базової комплектації насосної системи;
- латунним чи оцинкованим із ПВХ-покриттям, який обирають через більш тривалий термін експлуатації і доступну вартість;
- з нержавіючої сталі, який вважається найкращим за технічними характеристиками, оскільки ним його можна використовувати на будь-яку глибину свердловини і необмежено щодо терміну експлуатації.
Єдиний важливий нюанс останнього типу, що використовуються під час буріння свердловини – ціна. Якщо ж враховувати саме результат і можливість розраховувати на тривалу та безпроблемну експлуатацію системи індивідуального водопостачання, цей нюанс можна вважати абсолютно виправданим і навіть вигідним.
Як обирати трос, враховуючи особливості матеріалу
Щоб розуміти, наскільки запропоновані троси підходять для використання за певних умов, варто детальніше розібрати властивості матеріалів, що використовуються для їх виготовлення, наприклад, поліаміду, латуні чи нержавіючої сталі.
Поліамід та його властивості
Поліамідом називається синтетична речовина, з якої виготовляється добре відомий на практиці капроновий (нейлоновий) трос. Серед його експлуатаційних переваг варто звернути увагу на:
- міцність, оскільки одна капронова нитка товщиною в 1 мм може витримувати вагу до 5,5 кг;
- стійкість до впливу води, матеріал не піддається руйнуванню та не гниє;
- безпечність (інертність) щодо впливу на якість і смак води, зумовлені тим, що матеріал не виділяє жодних шкідливих речовин, в тому числі у воду;
- відсутність тертя і псування поверхні, але за умови його правильної фіксації;
- доступна вартість.
Проте такі троси мають декілька важливих недоліків: через деякий час вони розтягуються під дією ваги і припиняють виконувати функцію страховки (вся вага насосу переміщається на трубу, до якої він прикріплений). Якщо майстри під час буріння свердловин Київ чи інші міста області пропонують використовувати саме нейлонові вироби, варто обирати вироби діаметром не менше 5-10 мм та попередньо його скласти у 3-4 рази, після чого можна прикріплювати до насосу та труби, по якій він подаватиме воду.
Латунь або сталь та додаткове оцинковане чи ПВХ-покриття
ПВХ-покриття (виконане у формі трубки, всередину якої поміщають латунний трос) використовується для додаткового захисту металевої основи від впливу води. Для сталевих виробів може використовуватися оцинкований захист. Перевагами використання таких тросів у побутових умовах є міцність (латунний трос з ПВХ-покриттям в діаметр 4 мм може витримувати вагу близько 470 кг) і доступніші ціни.
Проте такі вироби піддаються псуванню корозією, тому зберігають свої експлуатаційні властивості лише протягом 2-3 років. Якщо продовжувати користуватися тросом, який пошкоджений корозією, то в свердловину потраплятимуть іржа чи осад, що в свою чергу може вплинути на смак і якість води. До того ж захисне ПВХ-покриття досить легко можна пошкодити тертям та внаслідок згинання.
Нержавіюча сталь та її застосування
Саме вироби з нержавіючої сталі при проведенні буріння свердловин вважаються найкращим варіантом в їх облаштуванні. Це зумовлено:
- підвищеною стійкістю до впливу корозії (варто обирати марки А2 і А4, що відповідають процентному співвідношенню сплаву і його стійкості до дії агресивного середовища);
- максимальною міцністю (виріб товщиною 5 мм витримує вагу близько 1700 кг, коли латунь такого ж діаметру можна експлуатувати при вазі вдвічі меншій – 825 кг);
- безпечністю експлуатації, оскільки він не виділяє жодних домішок у воду і не впливає на її якість і смак;
- стійкістю до перетирання.
Що стосується недоліків таких тросів, то найпершим варто відзначити саме вартість, яка має властивість зростати прямопропорційно діаметру самого тросу.
Важливо! Якісні троси з нержавіючої сталі не мають додаткового ПВХ-покриття, оскільки це суперечить властивостям один одного. Якщо ж такий товар пропонується, варто перевірити, чи всередині саме нержавіюча сталь.