Сококе, опис породи кішок

Всі світові асоціації були під великим враженням, коли побачили всім організаціям представлену породу. Поява сококе перевернула котячий світ відразу ж після виведення. Кішки характеризуються своїми зовнішніми даними: пропорційно зменшені копії гепарда. Багато товариств любителів кішок сколихнулися і проявляли надмірну цікавість, звідки ж насправді з’явилася такий оригінальний різновид. Багато століть тому схожий різновид кішок значилися як мешканці території Сококе, де більша частина володінь є лісовою областю, кенійських земель. Раніше кішок називали дикими та екзотичними, при цьому називаючи їх хадзонзо. Основною домівкою для диких тварин були дерева. А раціон харчування становив у більшості живих комах чи птахів. Щоб добути яку-небудь їжу, представники сококе повинні були прикласти чималі зусилля, що у породи лежить на генетичному рівні.

Кішкам притаманний інстинкт збереження, спритність, швидкість і вміння захищати себе у випадку небезпеки. У другій половині 19 століття (приблизно 1970 рік)  одна з жителів Англії пішла на ризикований крок: знайшовши маму сококенского різновиду разом з новонародженими кошенятами, жінка прихистила диких тварин у власному будинку. Як виявилося, пізніше Джені Слейтер (ім’я жінки, яка забрала кішок до себе), сама того не підозрюючи, є засновником даної породи вихованців. З часом подруга засновниці сококе – Дженні Слейдер, вирішила забрати двох кошенят до себе на територію Данії, де у жінки був особистий розплідник, а вже з 1981 року в Данії постійно почали виводити представників даного різновиду та імпортувати в країну. Експортними справами займалася помічниця власниці розплідника – Глорія Молдрап та інші особини, які були не менш зацікавлені в поширенні породи. Через три роки після процесів розповсюдження сококе (1983 рік), котячі організації визнали стандарт розряда і офіціозно назвали африканською короткошерстною кішкою. 1992 рік став важливим для представників сококе в країні Данії, коли їх визнали стандартом. Після цього весь світ почав потроху досліджувати і реєструвати різновид. Міжнародна федерація любителів кішок з усієї Європи офіційно визнала вихованців пізніше всіх товариств, відбулася дія в 1993 році.

За своїми екстер’єрними характеристиками улюблениці мають: невеликих розмірів, підтягнуті, сильні і витончені лапки, з неймовірно сильно вираженим рельєфом; основна відмінність кішок від інших – великі, широкі вушка, прикрашені китицями, і на вигляд як вуха справжнього леопарда; дивлячись на вихованців не можна відвернути погляд від їх неймовірних, виразних і блискучих очей, колір яких не буває однотонним, а змінюється кожен раз, при зміні настрою кішок, основні відтінки бурштинові, світлі зелені. Представники сококе мають досить горду поставу, незвичайну ходу (причиною того подовжені задні лапки з куточками ззаду). Дивлячись на кішку даної породи, її не сплутаєш ні з однією іншою породою. Особливо відрізняється шерсть вихованців. Шерстяний покрив рясно покриває весь тулуб, а сам є блискучим, шовковистим і середніх розмірів в довжину. Забарвлення шерсті у кішок неймовірно яскравий, незвичайний і оригінальний. На основному тлі яскраво виражені малюнки мармурових таббі, а на темних фонах унікальні орнаменти світлих, кремових і насичених коричневих кольорів. Виділяється різновид також повністю чорним хвостом. Шерсть сококе не володіє особливо великою довжиною, але незважаючи на це доводиться постійно і ретельно доглядати за вовняним покривом вихованців.

Мінімум один раз на тиждень потрібно акуратно розчісувати кішок спеціальною щіткою, що відпрвідає представленій породі. Представники гепардових кішечок володіють неймовірною енергійністю і грайливістю, тому вони потребують спеціально відведеного часу для постійних щоденних прогулянок, як і мають потребу у їх ігровій площадці, де вихованці можуть знову відчути себе дикими. Пристосування до будь-яких життєвих умов стає зовсім не проблемою для різновиду сококе, кішки відмінно живуть у великому будинку або маленькій квартирі. Головне не давати домашнім улюбленцям нудьгувати і приділяти їм необхідний ігровий простір. Незабаром, коли малюк звикне до власних господарів, свої розваги обов’язково захоче розідляти з власниками. Коріння породи, як нам відомо, виходять з диких і небезпечних місць, тому, не дивлячись на тривалий період постійного одомашнення різновиду, у кішок все одно залишуться генетичні основи життя в постійній небезпеці. Одна з них – надмірна енергійність.

Вихованці сококе не бояться фактично нічого: ні вогню, ні води, ні великих висот. До речі, вода є не тільки речовиною, якої не бояться представники цієї породи, а й улюбленим явищем, до якого кішки відносяться з пристрастю. Дика частина тварин також дозволяє їм без усіляких проблем відмінно здружуватися з кішками і навіть собаками. Забуваючи про те, що предки кішок дикий вид, у породи є й інші домашні якості. За досить дикуватою зовнішністю ховаються милі, ніжні, миролюбні, слухняні (якщо добре видресирувати) кошенята, які з радістю стануть Вам найкращим другом і швидко прив’яжуться до власника.

Напишіть відгук