Сокольські вівці

Сокольська порода овець стара порода, яка з’явилася на території України в селі Соколики, Полтавської області. Історію сококольских овець можна відстежити аж до 15 століття, коли відступила татаро-монгольська навала, а територію заселили русичі з сусіднього Князівства Литовського. Осідаючи на нових землях переселенці взяли з собою і своїх домашніх тварин, так з’явилися на цих територіях перші вівці.

Вся нинішня територія України в 15-16 столітті піддавалася неодноразовим татаро-монгольським навалам, деякі з них осідали на цих багатих землях. Відомі Кочубеї, Мамеї ведуть своє походження ще з часів Золотої Орди. Між новими переселенцями і старими господарями постійно траплялися сутички з-за яких і виходило змішування різних порід овець. Адже в той далекий час худобу вважали одним з найбільш цінних трофеїв. Так місцеві вівці потроху змішувалися з татарськими і виводилася нова порода, яка була відома завдяки сивим смушкам.

До 19 століття вже окремо існувала сокольська порода овець, яка була широко поширена по всій території України і дуже високо цінувалася. Тільки самі багаті та успішні люди могли дозволити собі смушевну шапку. Гарний сірий колір з характерним відблиском автоматично робив свого володаря щасливчиком у всіх сенсах. Так, наприклад, ще Гоголь писав, що молодий чоловік, який має смушевну шапку був самим зависливим нареченим на всю округу.

Так високо шерсть сокольских овець цінувалася не тільки на території України, але і далеко за її межами. Після царювання Олександра-миротворця в 19 столітті, всі головні убори вищого складу флоту, армії та роти почесної варти президентської охорони роблять тільки з вовни сокольських і схожих за характеристиками каракульських овець.

Сокольські вівці мають середню конституцію тіла, вага дорослого барана не перевищує 65 кг, вівця в середньому важить 40 кг, У баранів є роги, вівці – безрогі. Шерсть густа, темна, з дорослої особини можна отримати 60% сірих і 50% чорних смушків. Іноді народжуються ягнята зі світло-сірим забарвленням, але це скоріше недолік, ніж перевага, оскільки незвичайний колір є ознакою генетичного захворювання. Такі ягнята не доживають до зрілого віку і дуже рано вмирають. В середньому таких ягнят народжується 25% від усієї кількості, але завдяки роботам фахівців цей показник впав до 5%. Маленьких ягнят з таким захворюванням зазвичай відразу беруть на забій для отримання вовни. Вівцематки, які залишилися без ягнят можуть приносити до 60 кг молока за період лактації.

Полтавчани в стародавні часи цінували шерсть сокольських овець з-за властивостей вовни легко піддаватися обробці. На жаль, в теперішні часи багато технологій з виготовлення вовняних речей втрачені. Серед них і слобожанські килими відомі, як коци. Це дуже тепла і міцна річ, схожа на щось середнє між килимом і ковдрою. Коци принципово виготовляли з вовни сокольських овець, тому що вони вважалася самими теплими. На сьогодні схожу технологію можна зустріти тільки на Заході України, де місцеві жителі досі виготовляють схожу річ – лижники, тільки з вовни гірсько-карпатських овець.

Шерсть сокольських овець сьогодні має популярність на українському ринку. Масово виготовляється одяг і взуття, матеріали для утеплення та інше. Вовна використовується також для популярного нині хендмейду. Умільці використовують шерсть для виготовлення іграшок і пряжі.

На сьогодні, на жаль, ця порода на грані вимирання, її наявність складає менше 1%. Сокольських овець можна зустріти тільки в Полтавській, Харківській та Дніпропетровській областях.

Напишіть відгук